Залізничний район м.Львова ДНЗ № 160 "СОНЕЧКО" Роксоляни, 27 т.:267-01-82, 267-01-85 mega-dnz-160@ukr.net
 
.





Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Педагогічна преса

Підготовка до школи

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ   ІДЕАЛЬНОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

 

      Кожен учитель мріє мати ідеального учня, з яким легко було б працювати. Які ж характеристики включає психологічний портрет ідеального першокласника? Якщо узагальнити погляди різних психо­логів і педагогів, то матимемо такий портрет першокласника.

1. Педагогічна готовність:

• навички читання;

• навички лічби;

• навички письма;

• навички малювання;

• звукова культура мовлення (чисте мовлення);

• уміння розгорнуто відповідати на запитання;

• великий словниковий запас;

• загальна обізнаність.

2. Інтелектуальна готовність:

• диференційованість сприймання як основа мислення;

• планомірність сприймання (спостережливість);

• розвинена уява;

• уміння орієнтуватись у просторі й часі;

•  розвинене наочно-образне мислення (вміння виділяти суттєве в явищах навколишнього природного середовища, вміння порівнювати їх, бачити їхню подібність і відмінність);

• розвинена дрібна моторика (володіння олівцем, ручкою, ножицями, навички малювання);

• чудова пам'ять;

•  розвинена регулювальна функція мови (вміння виконувати сло­весні інструкції);

• інтелектуальна активність (уміння перетворити навчальне завдання на самостійну мету діяльності);

•  передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи і, формулюючи запитання, самостійно розмірковувати, зна­ходити причини явищ, робити прості висновки).

3. Мотиваційна готовність:

• вираженість пізнавальних інтересів;

•  намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи), прийняття системи вимог, які висувають школа і учитель.

4. Емоційно-вольова готовність:

• уміння керувати своєю поведінкою;

• збереження працездатності протягом одного уроку і навчального дня;

• емоційна стійкість (регуляція емоцій);

•  довільна регуляція уваги (її концентрація, стійкість, пере­микання);

• вміння стримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших під час розмови);

• вміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.

5. Комунікативна готовність:

• бажання спілкуватися з дорослими та дітьми;

• уміння встановлювати контакти з учителем;

• збереження відчуття дистанції;

•  здатність до особистісного контакту з дорослим (на противагу ситуативному);

• вміння встановлювати контакт з однолітками;

• вміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому;

• вміння виконувати роботу разом;

• вміння підтримувати рівноправні стосунки з однолітками.

 

 

Що таке "шкільна фобія?"

Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

 

 

Підготовка руки дитини до письма

       Підготовка руки дитини до письма починається задовго до проходу до школи. Це відбувається і тоді, коли маленьке дитинча захватує іграшку, під час різних ігор з пальчиками малюка, масажу кінчиків пальців, ліпки з пластиліну, глини, тіста та багатьох інших вправ, які допоможуть майбутньому учню красиво писати, не відчуваючи втоми та негативних емоцій. Важливо зразу навчити дитину правильно тримати предмет, яким вона пише або малює. А це, як доводить практика, залишається без належної уваги дорослих. Дитина закріплює неправильну навичку користування письмовим приладдям під час малювання, письма друкованими буквами, штриховки.

Іноді батьки говорять: «От піде до школи - вчителька навчить», забуваючи про те, що дитина вдома найчастіше буває з вами сам на сам, а в класі під час уроку в одної вчительки 20-30 дітей. Чи можна зразу охопити зором таку кількість дитячих рук. Навіть, якщо це вдається, одним зауваженням учню обійтися не можна. Адже перевчити набагато складніше, ніж навчити одразу. Іноді батьки говорять: «Нехай пише, як йому чи їй зручно».

Але правила користування ручкою (олівцем) розроблялися недаремно: в них є обов'язковою правильна посадка дитини, збереження зору, розвиток певних м'язів руки, здатних витримати максимальне навантаження сьогодні та в майбутньому. А як же правильно? Ручка, якою дитина пише, лежить на верхній фаланзі середнього пальця, фіксується великим і вказівним, великий палець розташований декілька вище вказівного; опора на мізинець; середній і безіменний розташований майже перпендикулярно краю столу. Відстань від нижнього кінчика ручки до вказівного пальця 1,5 - 2 см. Кінець ручки орієнтований на плече. Кисть знаходиться в русі, лікоть від столу не відривається. Далі слід простежити за тим, як дитина пише, чи правильно виконує цю дію. Можна використовувати такий методичний прийом. Поміняйтеся з дитиною ролями. Нехай вона керує вашими діями, підказуючи, якщо ви щось робите не так. Цей прийом концентрує увагу на елементах виконуваної роботи і ефективніше організовує навчання. Потім дитина діє самостійно. Підказка має бути мінімальною і поступово зводитися нанівець. Контроль навику письма у дитини бажано провести до того, як їй виповниться чотири роки, щоб мати запас часу для виправлення неправильного навику перед вступом до школи. Займатися шестирічне дитя може не більше двадцяти хвилин. Як розпізнати неправильний навик

    Про неправильний навик письма говорять наступні деталі:

• Неправильне положення пальців: дитина тримає ручку «пучкою», «жменею», «кулаком», великий палець нижче вказівного або розташований перпендикулярно до нього, ручка лежить не на середньому, а на вказівному пальці.

• Дитина тримає ручку дуже близько до її нижнього кінчика або дуже далеко від нього.

• Верхній кінчик ручки направлений убік або від себе.

• Кисть жорстко фіксована.

• Дуже сильний або слабкий натиск при письмі і малюванні.

        Вас повинно насторожити, якщо дитина активно повертає аркуш при малюванні і розмальовуванні. В цьому випадку малюк не уміє змінювати направлення лінії за допомогою пальців. Якщо дитина малює дуже маленькі предмети, то це може свідчити про жорстку фіксацію кисті руки. Це можна перевірити, запропонувавши намалювати одним рухом коло діаметром 3-4 сантиметри (за зразком). Якщо дитина має схильність фіксувати кисть на плоскості, вона не впорається з цим завданням: намалює замість кола овал, коло значно меншого діаметру або малюватиме його в декілька прийомів, пересуваючи руку або повертаючи аркуш.

 

Як виправити Для виправлення неправильного навику письма можна скористатися наступними прийомами.

• На верхній фаланзі безіменного пальця можна поставити крапку, пояснивши дитині, що ручка повинна лежати на цій крапці.

• Намалювати на ручці межу, нижче за яку не повинен опускатися вказівний палець.

• Якщо жорстко фіксована рука, то може допомогти обведення або малювання крупних фігур, розміром в третину альбомного аркуша, без відриву руки.

• Якщо до школи ваша дитина довго застібає ґудзики, не вміє зав'язувати шнурки, часто упускає що-небудь з рук, вам слід звернути увагу на сформованість навику письма. Як розвинути дрібну мускулатуру руки дитини

• Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м'яти поролонові кульки, губку.

• Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистини, камінчики, кульки.

• Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.

• Нанизувати намистини, ґудзички на нитки.

• Зав'язувати вузли на товстій і тонкій вірьовках і шнурках.

• Заводити будильник, іграшки ключиком.

• Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.

• Різати ножицями.

• Конструювати з паперу (орігамі), шити, вишивати, в'язати.

• Робити пальчикову гімнастику.

• Малювати узори по клітинках в зошиті.

• Займатися на домашньому стадіоні і снарядах, де потрібний захват пальцями (кільця, щаблина та інші). Успіхів вам, шановні дорослі, у відповідальній справі - підготовці дитини до школи.

 

 
 

Новини


31 трав. 2017
АЛЕЯ МРІЙ
Гаряча лінія 116-111

15 трав. 2016
безкоштовний консультаційний центр допомоги залежним та їхнім родинам
За ініціативи ГО «Принцип свідомості» та БФ «Шлях любові», у Львові запрацював перший безкоштовний консультаційний центр допомоги людям, що залежні від алкоголю, наркотиків, гри та інших форм залежності.

16 черв. 2014
"Діти-захисникам Вітчизни"
наше відео вітання-підтримка "Діти-захисникам Вітчизни"

Всі новини